Серед мальовничого краю Сарненщини, серед краси поліського краю розташоване мальовниче село. Це село має назву Вирка.
З давніх-давен Вирка була слободою-поселень з правами на користування з певними вигодами.
Назва села пішла від назви річки Вирка, яка протікає поряд з селом.
В кінці 19 століття було заселено 52 хати, в яких проживало 278 чоловік. На даний час село налічує 98 дворів, проживає 318 жителів.
Селом пролягає три вулиці – «Перемоги», «Миру», «Центральна». Всі вони по своєму мальовничі, в кожній вулиці своя краса, яка особливо приваблює всіх жителів на весні, своїм цвітінням садів.
На головній вулиці - «Центральна» розміщені: школа, клуб, два магазини, ФАП і поряд в березовім парку виблискує своїми куполами церква, неподалік церкви знаходиться Дім молитви. Неподалік за селом розміщено кладовище поляків, які колись проживали на цій землі, також встановлений пам’ятний хрест, на місці де знаходився польський Костел.
Школа була побудована в 1954 році. Першою вчителькою прийшла Вергулевич Марія Миколаївна, яка брала активну участь в добудові школи, згодом прийшов вчитель Хібеба Андрій Миколайович. На заміну їм прийшли молоді спеціалісти Лось Катерина Іванівна та Голюх Ніна Володимирівна, на заміну Катерини Іванівної прийшла Плотка Ольга Павлівна, яка згодом перейшла працювати в Великовербчанську школу, а на заміну їй прийшла Морозько Оксана Михайлівна, яка довгий час пліч-опліч працювала з Ніною Володимирівною. В 2003 році Ніни Володимирівни не стало. На стіні школи встановлено момериальну дошку, її фото на згадку про неї. Замінили її на посаді Михалйюк Людмила Петрівна та Давидюк Катерина Петрівна, які і продовжують працювати на даний час.
Клуб було побудовано в шістдесятих роках. Першою посіла посаду зав клуба молода, тендітна спеціалістка Тищук Леоніда Миколаївна, яка пропрацювала недовгий час і замінила її Гольонко Людмила Андріївна котру замінив Михайлюк Сергій Никонович, який обіймав цю посаду до заслуженого відпочинку. Пішовши на пенсію Сергій Никонович передав керування клубом Левчук Вікторії Ярославівні, яка достойно обіймає цю посаду, веде гурткову роботу.
В клубі також розміщена бібліотека (пункт видачі книжок) першою очолювала бібліотеку спеціаліст із с. В. Вербче Кравчук Зоя. Замінив спеціаліст з рідного села Савчук Михайло Петрович, який пропрацював на даній посаді 40 років та пішов на заслужений відпочинок, замінила його Бікус Оксана Володимирівна, яка також прищеплює любов до книги особливо маленьким читачам.
Магазин було відкрито також в шістдесятих роках, першими продавцями були Плотка Євгенія та Волошина Марія. На заміну їм прийшли Савєльєва Любов та Гриценюк Валентина, які працюють і на даний час. Поряд знаходиться ще один магазин приватного підприємця, люди села задоволені роботою магазинів.
ФАП очолює всіма любляча, чуйна людина про яку можна багато і багато доброго говорити – Боришкевич Марія Василівна. Із застарілого ФАП у 1998 році перейшли в новий, який починали будувати в 1996 році. З таким фельдшером як Марія Василівна, яка завжди готова прийти на перший поклик тривоги безпечно жити в найвіддаленішому селі нашого району.
Виблискує своїми куполами церква Іоанна Богослова. Перший  камінь  був  закладений  в  1993  році, добудували   у  1995  році.  Вклали  душу   в  будівництво   Храму   місцеві  жителі ,а  особливо  Плотка  Євгенія, Загоруйко Ліді, Кошмак Ананій, та багато інших  односельчан. Багато  Священиків  приходило   служити ,але   так як  село  віддалене ,  ніхто  нехотів  залишатись  на довго.
Дочекались люди свого місцевого, молодого  наставника  церкви - Кравчука  Андрія, який старанно виконує свої обов’язки, прислухається до кожної поради своїх прихожан, та з свого боку підтримує  всіх  добрим  словом.
Дім молитви було побудовано у 1994 році. Саму побудову було перевезено із села В.Вербче. Займались будівництвом, Грищенко Антон, Гожий Павло,  Лукянець Степан. Та багато інших прихожан церкви.
Мальовниче село Вирка.На карті України його неможливо знайти, тай на карті Сарненщини це село ледве помітне. Але воно відрізняється від всіх інших своєю різноманітною рослинністю. З усіх сторін Вирка оточена лісами, що наче сторожі охороняють село від всяких нещасть.
Село живе, та процвітає,а також продовжує  свою історію.